Я два рази на тиждень їду автобусом до мами, бо без її чаю я гублю відчуття простого дня

Я працюю в аптеці й знаю пігулки краще за свої сни. Але коли приходить моя субота, я збираю сумку так, ніби знову в школі: булочки, газована вода та недочитана книжка.

Я люблю цей шлях не за краєвид — я люблю, що мама дивиться на мене так, ніби я все ще та сама дівчинка з двокласника. Я розповідаю їй дрібниці з міста, а вона мені — про город і дощ. Я дякую їй за те, що можу повернутися «назад» хоч на один день.