Я вирішила не чекати городу — посадила помідори на балконі й поклялася віддавати перші я сусідці, що колись принесла мені сіль

Я працюю в офісі й повертаюсь із синім світлом монітора в очах. Вечорами я розсипаю землю в ящиках і заговорюю з паростками так само, як із дітьми — про те, що рости можна навіть там, де бетон.

Я не еколог і не блогер про городину. Я просто хотіла відчути, що можу прогодувати когось без полички супермаркету. Перший червоний помідор я віднесла тій бабусі, яка тоді не знайшла сіль у магазині й принесла мені свою. Я розповідаю це від себе — бо це про мене і про наш балкон.