Я зберігаю листи свого батька й читаю їх онукам — мені здається, я їм повертаю його голос

Я не поет і не вчитель літератури. У мене коробка з конвертами, де тато писав коротко: живий, тримаюсь, цілую маму. Онуки інколи крутять пальцем біля скроні: діду, ну що це за література?

А я кажу їм: це я вам передаю те, завдяки чому ви тут дихаєте. Я не про війну і не про політику — я про те, щоб вони знали: мені є що покласти на стіл, окрім телефону й новин.